Wardruna
Хто співатиме мені,
вирве мене з мертвенного сну,
коли я йду дорогою до Гель,
і тропи якими я йду
холодні, такі холодні.
Я шукав пісень,
я слав пісні,
коли в найглибшій із криниць
краплі падали дужі
Вольфатерової розплати.
Я знаю це все, Одін,
де ти сховав своє око.
Хто співатиме мені,
вирве мене з мертвенного сну,
коли я йду дорогою до Гель,
і тропи якими я йду
холодні, такі холодні.
Зранку чи на захóді дня —
ворон знатиме якщо я впаду.
Коли ти стоїш перед воротами Гель,
і маєш обірвати слабкий зв’язок:
за тобою йти мені слід
мостом через Гйоль зі своєю піснею.
Ти звільняєшся від пут що тебе зв’язують,
І маєш свободу від пут що тебе зв’язували…
Гине худоба,
родичі гинуть,
і смертний ти сам,
та смерті не відає
слава гучная
гідних учинків.
Гине худоба,
родичі гинуть,
і смертний ти сам,
та знаю одне,
що смерті не звідає:
вмерлого слава.
© Старша Едда, «Повчання Високого»
Перекладач: Віталій Кривоніс
Григорій Місілюк 