Kaleo
це наша ніч — весна в повітрі, небі, лісі — ах!
за вересом пішли, намет посеред ягід став
веди мене, мій друже, до радощів пройдешніх днів
де лагідно струмок шепоче, похилених берез б’є цвіт
на світлі грає тінь та зблискує пейзаж,
трояндами нам пахне кам’янистий кряж
перлинами розсипана роса, долина безневинно тиха
твоє волосся серед світла — тріпоче вітер
і верес серед ягід червоніє, в останніх променях заходу,
приходить ніч — омріяне обернеться на згоду
на світлі догорає почуттям пейзаж,
трояндами нам пахне кам’янистий кряж
вплітає вітер в твої пасма світла глибочінь,
цей спогад в пам’яті ковзне мов тінь.
Григорій Місілюк 