розтопить

Дні густі мов та смола,
але час біжить.
Вдома б’ються серця два,
вдома я і кіт.

А з балкона важкий дух
сотень цигарок,
дні як кола, хто з них друг?
Ніби все одно.

Поміняти би думки,
та на що ж тоді?
Знову хочу бачить сни,
ковдри — стін кути.

Втома, страх, бентега, сум —
в грудь як ворог б’ють.
Почуття як інфо-бум,
виснажили суть.

Буде важко — йди працюй,
створюй всім красу.
Пам’яті стіжки поснуть,
знімуть тяжкість дум.

Як не знаєш далі що,
тиша знає все.
Чи життя наразі те?
Палке і легке…

Їжа, питво, серця стук,
дим зітхання й біль.
Спробуй раз по раз заснуть,
спочивай як звір.

А як станеться біда,
зробиш все як слід.
Любов всюди як вода,
час розтопить лід.