cеред вогнів машин, шуму доріг, серед ритму гу́чного міста
серед суму вологих полів, чорно́ти землі, де моє місце?
серед людей, усміхнених лиць, глибин очей їх мінливих
в задумі себе, в мовчанні себе, де мені мило?
слова що збиваються в піну як хвилі
як піниться пиво в стаканах мінливих
і в гальки голів думки мов прибоєм
немає покою. немає покою.
Григорій Місілюк 