поради

І небо що б’ється у скло
моїх опалених очей,
і руки намацують тло
усіх емоційних речей —

між нами пісок та вода,
каміння та зелень річок,
у серці жевріє хода,
за зірками — сотні стежок.

Я п’яний і зібраний тут,
стою і дивлюсь в далечінь,
слова що затягнуті в джгут
і ми відкидаємо тінь

самих од від себе людей,
і тінь ця гаряча мов кров,
як пам’ять по сотнях смертей,
що шкіра де шрам і був шов.

Я п’ю ці хвилини мов сік,
тобою я ситий та радий,
збігають години у вік,
мовчання формує поради…