В природі не існує справедливості. Справедливість вигадали люди. В природі сильний вбиває та жере слабкого. Де ж тут справедливість? Це природа. А справедливість вигадали люди, це людська вигадка.
А ще люди навчились допомагати слабким. Гарні люди, меншість.
У природі інша справедливість, якщо це вона: сильний ніколи не вбиватиме слабких більше, аніж потрібно щоб прогодуватися. Та і в цілому звірі значно менш жорстокі за людей. Може джунглі навіть справедливіші за людські міста. Бо найстрашніша тварина на землі — несе ім’я Людини.
Але справедливість це все одно вигадка, я сподіваюсь, це зрозуміло. Люди ще більш жорстокі за звірів, у звірів там точно не демократія, а просто харчові ланцюги. У людей все так само, і ще додається людська жорстокість. Я сумніваюсь, що це реально може називатися справедливістю.
В природі не існує справедливості, справедливість вигадали люди. А тепер уявіть для чого вони це зробили. От ви й попалися.
Але ж:
“Люди соціальні істоти, і концепція справедливості нам необхідна, щоб хоч якось разом існувати”
— можете сказати ви, шановний Читаче.
І я відповім — все правда. Концепція справедливості потрібна нам для контролю людей, перш за все на рівні держави — силової сторони уряду. Там справедливість на рівні закону. Потім вже існує внутрішньовидова справедливість між людьми. Вона не завжди відповідає закону, а інколи — не відповідає зовсім. І держава повинна по справедливості судити на рівні держави. Людина — на рівні своєї моралі та релігійних переконань. Ну а якщо вчинки людини, яка керується своїми уявленнями про справедливість, розходяться з поточними законами — держава має застосовувати силу та вчиняти по загальноприйнятій справедливості. Тобто за літерою закону! Звісно ж без корупції та кумівства.
Але я вам так скажу: чим більше у країни територія землі, тим менше там діють державні закони, і все більше діють закони локальні. Сформовані на загальноприйнятих нормах правил та поведінки, і підкріплені силами, що контролюють дотримання цієї локальної справедливості. Що можна в одному місці, те зовсім не можна в іншому. І все це в межах однієї території з нібито однаковими законами.
Справедливість. Правосудіє. Англійською — justice. Польською — sprawiedliwość, godziwość. Ісландською — réttlætinu [ріейх-тла(н)-ті-ну], де чинити справедливість fullnægja réttlætinu [фул-н(т)лая ріейх-тла(н)-ті-ну]. Уявляєте як це, чинити справедливість ісландською в Ісландії? Маленька територія, чотириста тисяч людей. Все на рівні закону чисто. Тепер уявіть територію Польщі. Там закони діють вже трошки інакше. Далі Україна. Далі для прикладу можна взяти Африку, чи російську федерацію. Там вже реальна справедливість сильно розходиться з державними законами.
Справедливість потребує сили, тому вона не може бути безплатною. Як свобода не безплатна, так і справедливість не безплатна. За неї платять в найкращому випадку грошима та часом. В найгіршому — сльозами та кров’ю.
В природі не існує справедливості. Справедливість вигадали люди. Справедливість вигадана заради свободи та контролю свобод. Її мета — контролювати. Справедливість вигадана, щоб контролювати.
Справедливість моралі та релігійних переконань — теми для окремих дискусій. Але це вже на совісті людей.
Григорій Місілюк 