Очевидно, що сум може личити людині. Бо сум, за яким стоїть біль чи трагедія, чи випадок, чи втрата — це дуже складне, важке почуття. Глибоке почуття. Сум глибокий, багатошаровий. Сум додає людині глибини й там, на цій глибині, людина пересувається як морська істота. Чим глибший сум, тим темніше, холодніше і повільніше людина переміщується його товщею. І тим менше поруч інших людей, бо на такій глибині навіть самотні подорожні зустрічаються нечасто.
І ось ця глибина, цей сум — він може личити людині. І радість теж може личити, безумовно. Але радість швидка, яскрава, поверхнева. При цьому саме бажання радості, що може трансформуватися у прагнення та дії до радості — воно як натхнення. Одні люди надихають на радість, інші занурюють в глибини свого суму. Краса є в усьому.
І все це в людських очах. В погляді, за яким живуть почуття. Так багато почуттів. У кожному погляді. Так багато. Почуттів.
Дата публікації:
Григорій Місілюк 